Музично-театральний жанр, заснований на синтезі музики, сценічної дії та слова, який отримав назву опера, з’явився у 1639 році, проте у нашому розумінні цілковито оформився наприкінці XVIII століття. На відміну від драматичного театру, в опері музика є основним носієм дійства. Літературною основою сценічного видовища є лібрето, яке може бути оригінальним або на основі твору, пише сайт wroclaw-trend.eu.
Представники оперної традиції Вроцлава до Другої світової війни
Вже на початку XVIII століття місцевий “Дім Забав” навідували європейські театральні колективи, які подорожували. Саме вони ознайомили жителів міста з новими проявами мистецтва. У кінці 1710-х років до Вроцлава завітала оперна трупа з Італії на чолі з венеціанським композитором Антоніо Біоні. Вони демонстрували вистави у Вроцлаві понад дев’ять років та мали успіх. Сам Антоніо підтримував тісні зв’язки з театрами у Болоньї та Венеції й був добре знайомим з тодішньою зіркою у світі музики – Антоніо Вівальді. Таким чином, Вроцлав став місцем, де поширювались новітні оперні тенденції. У 1727 році резиденція італійської трупи отримала статус місцевого театру.
У 1795 році заклад вже добре зарекомендував себе у музичному дійстві та став називатися Королівським театром у Вроцлаві. У 1804 році до Вроцлавського театру опери запросили Карла Марію фон Вебера, якому на той час було лише 18 років, проте він свою першу оперу написав у 12 років і був висхідною зіркою. Його вважають засновником німецької романтичної опери.
У 1841 році оперний театр офіційно передислокувався до нової будівлі, яка була спроєктована відомим німецьким архітектором Карлом Готхардом Ланггансом, а будівництвом керував його син Карл Фердинанд. Заклад отримав назву “Міський театр Бреслау”. Через пожежі будівля оперного театру двічі підлягала реконструкції у 1865-му та 1872-му роках. Після пожежі у 1865 році до театру, в якому ще не закінчились ремонтні роботи, був запрошений відомий австрійський диригент Ернст фон Шух на посаду капельмейстера. Він керував підбіркою репертуару та сприяв відновленню театру.
У постановах Вроцлавської опери в різні часи брали участь видатні митці, серед яких Ріхард Вагнер, Ріхард Штраус, Нікколо Паганіні, Ференц Ліст та інші.
Історія Вроцлавської опери після Другої Світової війни
У 1945 році з будівлі театру були демонтовані фігури муз та скульптури австрійських й німецьких політичних діячів, і Вроцлавська опера відкрилась зз постановою за твором Станіслава Монюшка “Галька”, що розповідала про нещасне кохання. Впродовж 1945-1950-х років, в часи відбудови міста після воєнних дій, оперний театр надавав свою сцену театру ляльок й театру оперети, поки вони не отримали власні приміщення.
Під час реконструкції театру у 1997-2006-х роках спектаклі демонстрували на інших сценах. Іноді використовували залу Століття, внутрішній дворик Національного музею та виступали просто неба на берегах Одри. Щоб привернути увагу глядача, почали використовувати декорації великих розмірів. З того часу з’явилася традиція завершувати театральний сезон оперним мегаспектаклем. На завершальну виставу завжди запрошують оперних зірок світового рівня. Для шоу використовують декорації гігантських розмірів та залучають сотні артистів, в деяких постановах використовують живих тварин. Подивитися видовище року приходить багатотисячна публіка. Така щорічна культурна подія стала візитною карткою Вроцлавської опери.
Театр пропонує програму для малечі та підлітків у першій половині дня. Вона охоплює балети та спеціальну серію освітніх спектаклів під назвою “Таємне королівство – опера для дітей”. Серед популярних вистав можна відзначити “Кота у чоботях” Богдана Павловського та “Мати чорнокрилих снів” Ханни Куленти.
Трупа Вроцлавської опери відома поза Польщею, регулярно гастролює в Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах, на Кіпрі та в інших країнах, також бере участь у театральних фестивалях.
Музичні твори, які вперше пролунали у Вроцлавській опері
Антоніо Біоні у Вроцлаві представив глядачеві понад 20 опер, деякі писав особисто, а інші відтворював за власною постановкою, оскільки вони були популярні в Італії. Однією з таких була опера “Кир, цар Персії” у 1732 році. Композицію написав Леонардо да Вінчі, проте її інтерпретаціями займались різні діячі, серед яких був навіть Антоніо Вівальді. Лібрето для неї створив засновник мелодраматичного оперного жанру П’єтро Метастазіо. В основі історія про те, як перський цар хоче призначили своїм наступником не первородного сина Кира, а молодшого, що породжує непорозуміння серед підданих. До того ж, одна з дочок ворога царя вижила при нападі на її королівство, переодягнулася у хлопця та прийшла у палац помститися за смерть батька, а Кир сильно в неї закохався. Ця опера була дуже поширеною у 1730-х роках, особливо в Італії через її новий жанр.
Карл Марія фон Вебер був запрошений до Вроцлава на посаду диригента. У 1805 році він поставив оперу “Рюбецаль” за мотивами казки Музеуса. Історія про гірського духа, який вкрав принцесу, а щоб їй було не сумно, перетворював ріпи на придворних дам та собачок. Проте через три дні вони почали втрачати сили. Опера була певною новацією, оскільки базувалась на фольклорі.
У середині ХІХ століття до оперного театру завітав А. Г. Рубінштейн, видатний композитор родом з українського Поділля. Саме тут він виконав свій перший твір для фортепіано “Ундіна”. У 1914 році відбулась прем’єра опери Людомира Ружицького “Ерос та Психея” про міфічні любовні стосунки між богом та дочкою смертного царя.
У 2017 році вперше на вроцлавській сцені була представлена комічна опера Лешека Можджера “Іммануїл Кант”, яка сподобалась глядачеві, стала сенсацією Вроцлавського оперного театру та не покидає репертуар оперного театру дотепер. Варто зазначити, що вона у 2015 році отримала відзнаку на фестивалі сучасної опери у Вроцлаві.
Фестиваль сучасної опери та нова директорка
З 2008 року Вроцлавська опера запроваджує єдиний у Польщі Фестиваль сучасної опери. В межах події театр демонструє власні постанови та запрошує брати участь інші театральні колективи. Мета фестивалю – пропагувати та популяризувати сучасну польську оперу. У межах заходу відбулися вистави: Збігнева Рудзинського “Антігона” за мотивами давньогрецького міфу про дівчину, яка допомагала сліпому батькові; Тадеуша Берда “Завтра” про маленьке рибацьке містечко, в якому залишилось дві особи – молода жінка та старенький чоловік, вони намагаються не втратити надію на краще майбутнє; Йоанни Брудзович “Виправна колонія” за мотивами твору Франца Кафки; Кшиштофа Пендерецького “Втрачений рай” за поемою Джона Мілтона та інші.
У 2020 році новою директоркою Вроцлавської опери на конкурсній основі стала Галина Олдаковська. Вона намагається впровадити новий підхід до постанов опери та до методів управління. У планах нової директорки: залучити молоді таланти, дати їм можливість дебютувати на сцені Вроцлавської опери до того, як вони стануть світовими зірками; реформувати оркестровий супровід, щоб він не був лише акомпанементом виступів; зберегти традицію завершення сезону суперспекталями, які приваблюють все більше глядачів. Головна ціль нової директорки – повернути давню традицію написання опер спеціально для Вроцлавського театру.
Вроцлавська опера підтримує дружні стосунки з Україною. У 2022 році з нагоди 31-річчя Незалежності України були запрошені артисти Львівської опери. На сцені звучали арії з опер М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, С. Монюшка та інших. Будівля була підсвічена кольорами українського прапора.
Серед багатовимірної культурної мозаїки особливе місце у Вроцлаві належить оперному театру, він є “перлиною” Нижньої Сілезії. Заснований понад два століття тому, Вроцлавський оперний театр став символом вишуканості та величі мистецтва.
