Збігнєв Цибульський для польського кінематографа не просто ім’я, це образ людини, яка залишилась у пам’яті символом свободи та надії. Видатний актор зробив великий внесок у театральне мистецтво, вивів польське кіно на новий рівень й став його легендою. Завдяки неперевершеній майстерності Збігнєв Цибульський визнаний національним героєм Польщі, пише сайт wroclaw-trend.eu.
Дитинство та навчання
Збігнєв-Губерт Цибульський народився у 1927 році у селі Княже на теренах сучасної України в Івано-Франківській області. Хлопчик здобув освіту у початковій місцевій школі, після чого разом з кузеном Анджеєм успішно склав іспити в кадетське училище у Львові у 1939 році. Однак вони не встигли розпочати навчання через воєнні дії. Під час війни батькові вдалося переїхати до Франції як працівнику Міністерства закордонних справ, але мати разом з сестрами Збігнєва були затримані радянською владою при спробі перетину кордону з Румунією. Їх депортували до Казахстану. Збігнєв з кузеном поїхали до бабусі у Коломию, а згодом вони разом переїхали у Груєць до Польщі. Після війни сім’я, на щастя, возз’єдналась і перебралась у Катовіце.
У 1947 році юнак прямує до Кракова, де намагається навчатися у Торговій академії, згодом у Вищій школі суспільних наук на факультеті журналістики й врешті у Краківській Академії театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського. Він вивчає акторську майстерність та режисуру, а у 1953 році її успішно закінчує академію.
Театральна діяльність
У 1953 році Збігнєв дебютував як актор у Гданському театрі “Вибреже” у спектаклі “Підступність та любов”. У 1954 році Цибульський разом з друзями створив театр-студію “Бім-Бом”, в якому він займався розробкою ідей вистави, постановою та режисурою, дуже рідко брав участь як актор. Театр займався критикою влади, використовуючи парадокси, мисленнєву абстракцію та поетичні метафори як художні засоби. Однак їхньою метою було впливати на почуття глядача, а не змінювати політичні погляди. Серед п’яти програм театру варто відзначити “Нуль”, “Агааа” та “Серйозна радість”, які були створені впродовж 1954-1956-х років. Вистави стали популярними у Польщі й за кордоном, особливо у Бельгії, Австрії, Франції та Голландії. Саме у театрі “Бім-Бом” актор сформував свій образ “грубого героя з внутрішнім теплом”, який втілював майже у всіх ролях. Збігнєв згадував, що “Бім-Бом” для нього був “сім’єю, вчителем, грою та сновидінням”.
У 1957 році Цибульський став одним з засновників експериментального “Театру Розмов”. Вдалося реалізували лише кілька задумів, серед яких постанова “Іона та Шут”, яка отримала вищу нагороду на I Фестивалі театрів Північної Польщі та вистава “Король”. Остання дуже сподобалась глядачам, спектаклі проходили з аншлагами у переповнених залах іноді двічі на день. На початку 1960-х років Цибульський грав драматичні ролі у виставах “Двоє на гойдалках” та “Реквієм за черницею” й комедійні – у кабаре “Вагабунда”. До того ж, успішно співпрацював з Телевізійним театром у спектаклях “Провінційний романс”, “Закрий останні двері”, “Дозвольте нам воскреснути” та інших.
Кінематографічні образи
У кіно Цибульський дебютував у першому фільмі Анджея Вайди “Покоління” у ролі Костика. Фільм про польську молодь, яка була вимушена швидко подорослішати під час війни. Сумісна робота майбутніх легенд польського кіномистецтва заклала початок Польській школі кіно. У 1958 році Збігнєв зіграв роль Петра у фільмі Олександра Форда “Восьмий день тижня”. Стрічка зображувала гірку реальність 1950-х років у Польщі й була заборонена цензурою для виходу у широкий прокат. У ФРН фільм отримав високі відзнаки кінокритиків, у тому числі за акторську майстерність. У Польщі глядачі його змогли подивитись лише у 1983 році.
У 1958 році Цибульський втілив образ молодого бійця Армії Крайова Мацека у легендарному фільмі Анджея Вайди «Попіл та діамант». Цей фільм про красу та жорстокість став визначною подією для польського кіно й сильно вплинув на подальшу кінокар’єру Збігнєва. Про гру актора писали: «Діамант блищить у повну силу». Фільм отримав відзнаку ФІПРЕССІ на Міжнародному Венеційському кінофестивалі. Цибульський здобув популярність у світі, а польська молодь намагалась наслідувати героя, особливо візуально. Джинси та темні окуляри стали атрибутом нового покоління. Роль Мацека до сьогодні вважається найкращою з усіх інших персонажів, зіграних Цибульським у кіно.
Після успіху фільму Збігнєва почали запрошувати на ролі у французькому кінематографі, яке у 1960-х домінувало на світовому рівні. Серед французьких фільмів, в яких знявся Збігнєв, можна відзначити “Лялька” Жака Баратьє, “М’ятний чай” П’єра Кафіана та кіноальманах “Кохання двадцятилітніх”.
У 1965 році у кінопрокат виходить екранізація твору Яна Потоцького “Рукопис знайдений у Сарагосі”. Фільм став сюрреалістичним шедевром, неперевершеним до сьогодні. Втілення образу Альфонсо ван Вордена, іспанського офіцера, який зіштовхнувся з незрозумілими подіями у горах, була єдиною костюмованою кінороллю Цибульського. Фільмом захоплювалися видатні режисери, серед яких Луїс Бунюель, Френсіс Коппола, Мартін Скорсезе та інші.
Трагічна загибель та вшанування
У кількох картинах Цибульський зіграв пасажирів, які запізнюються на поїзд та стрибають у вагон, коли він вже набирає ходу. Такою була вже дебютна роль у фільмі “Покоління”, коли молоді люди потайки стрибають у товарний поїзд, щоб вкрасти вугілля. У стрічці “Загадковий пасажир” кондуктор зауважує герою Збігнєва, який заскочив у потяг, що нічого веселого у цьому немає, оскільки таким чином «можна легко потрапити до лікарні». Фільм “Сальто” починається й закінчується сценами, де головний герой у виконанні Цибульського на початку вистрибує з поїзда на перон, коли той ще не зупинився, а у кінці фільму так само у нього застрибує. У кінофільмі “Їхні будні”, молодий чоловік біжить до поїзда, що вже рушив, разом з дружиною, проте їх зупиняє працівник вокзалу зі словами: “Як? На ходу? Вам життя неприємно? Ви так не можете!”.
На жаль, сам актор, який дуже часто був змушений переїжджати з одного міста в інше через роботу, так робив неодноразово, оскільки завжди прибував на вокзал в останні хвилини. Страшна трагедія сталась 8 січня 1967 року. Цибульський поспішав на експрес «Одра», щоб встигнути на репетицію телеспектаклю “Таємниця старого дому”. Він потрапив у проміжок між пероном та вагоном на Вроцлавському залізничному вокзалі й отримав пошкодження, несумісні з життям. Його смерть стала нещастям для мільйонів людей у Польщі та за її межами.
У 1969 році Анджей Вайда зняв документальний фільм про неймовірного актора “Усе на продаж”. Стрічку назвали «реквієм за товаришем, який дограв свою першу роль до кінця». Хоча у фільмі ім’я не згадується, усі розуміють, про кого він. Крім того, творчості Цибульського присвятив документальний фільм “Збишек” видатний режисер Ян Лясковський.
У 1969 році у Польщі була заснована кінопремія імені Збігнєва Цибульського.
Пам’яті великого актора написані книги, серед яких “Про Збігнєва Цибульського – Спогади” Влодимежа Бєлицького 1969 року, “Вікно Збишека Цибульського” Єжи Афанасьєва у 1970 році та “Цибульський Збігнєв – актор XX століття” Яна Чеховича та Тадеуша Щепанського у 1997 році.
У 1996 році Збігнєв Цибульський був визнаний найкращим польським актором всіх часів. У 1997 році, у тридцяту річницю смерті Цибульського, Анджей Вайда особисто брав участь у встановленні пам’ятної дошки на залізничному вокзалі у Вроцлаві.
За своє коротке життя Збігнєв Цибульський знявся у 35 фільмах, зіграв у 10 театральних виставах та 9 телеспектаклях. За день до смерті він отримав повідомлення, що його затвердили на роль у постановці для американського телебачення.
Ім’я Збігнєва Цибульського назавжди вписане в історію Вроцлава.
