Після завершення Другої світової війни Польща стала незалежною державою. Культурне життя, включаючи кінематограф, зазнало значних змін. В країні почалося відродження культури. Створення фільмів відігравало важливу роль у формуванні національної ідентичності та відновленні суспільства, пише сайт wroclaw-trend.eu.
Звичайно ж, спочатку у сфері кіно домінував стиль соціалістичного реалізму, адже Польща потрапила під вплив Радянського Союзу. Але ідеологічні настанови комуністичної партії приносили свої плоди. До прикладу, у Лодзі було створено Державну кіностудію Wytwórnia Filmów Fabularnych. Вперше у ті часи про себе заявили режисери Станіслав Ружевич та Анджей Вайда.
Згодом у Польщі була відкрита школа кіно. Це був перший заклад, який намагався протистояти радянському впливу. На екрани з’явилися стрічки Анджея Вайди “Канал” та “Попіл і діамант”. Ці фільми висвітлювали історичні події та національні трагедії. Вперше були екранізовані страждання польського народу під час Другої світової війни.
У 70-ті роки минулого століття в країні спостерігалася певна лібералізація культури. Саме у цей період почав працювати відомий режисер Кшиштоф Кесьльовський. Саме його називають батьком документального кіно Польщі.
Від дитинства до навчання
Кшиштоф Кесьльовський народився 27 червня 1941 року у Варшаві. Батько майбутнього режисера був інженером. Ще у ранньому дитинстві Кшиштофа батько захворів на туберкульоз. Саме це змусило родину часто змінювати місце проживання, яке було зумовлено пошуками лікування недуги.
Так Кшиштоф Кесьльовський опинився у Нижній Сілезії. Спочатку сім’я проживала у невеличких містечках, а потім переїхала до Вроцлава. Після закінчення середньої школи Кесьльовський вступив до Вроцлавської школи підготовки пожежників, але вирішив залишити її через три місяці та сповістив батьків, що хоче їхати вчитися до Варшави.
Вже тоді Кшиштоф Кесьльовський мав мрію стати театральним режисером. У 1957 році він вступив до коледжу театральних техніків у Варшаві, де директором був його дядько. Саме там він вперше почав практикуватися у сфері кінематографа.
Захоплення Анджеєм Вайдою
Під час навчання Кшиштоф Кесьльовський захоплюється роботами видатного польського режисера Анджея Вайди. У 60-ті роки Вайда вже створив декілька стрічок на військову тему, які вразили режисера-початківця. У 1964 році Кшиштоф Кесьльовський подав документи до Лодзінської кіношколи. Саме цю школу свого часу закінчив Анджей Вайда.
Кшиштоф своє навчання поєднує з роботою. Почав працювати костюмером для польських акторів. Серед них був і Тадеуш Ломницький, який працював з Анджеєм Вайдою та розповідав Кесьльовському про видатного режисера. У 1966 році Кесьльовський представив свою першу роботу “Трамвай”, яка розповідала про молодого хлопця, що працює водієм. Далі Кшиштоф працював над документальним фільмом “Установа”, який розповідав про бюрократію в офісах.
Сміливі теми, які обирав Кесьльовський, допомогли йому успішно закінчити навчання. У 1969 році він опублікував свою дипломну роботу під назвою “З міста Лодзь”, яка показувала повсякденне життя містян.
У документальних фільмах згадав про Вроцлав
Одразу ж після завершення навчання Кесьльовський почав працювати над своїми першими повноцінними проєктами. Його першою документальною стрічкою можна вважати “Фабрика”, де він показав жалюгідні умови праці робітників на тракторному підприємстві в Урсусі. Одразу ж почав працювати над документальним фільмом “Я був солдатом”, який був знятий разом з іншим польським режисером Анджеєм Тітковим.
Кшиштоф Кесьльовський намагався бути осторонь від політики, але теми, які висвітлював режисер у своїх фільмах, все більше привертали увагу органів влади, яка намагалася завадити виходу майбутніх робіт. Попри тиск Кесьльовський продовжував подорожувати Польщею та знімати фільми, які зачіпали проблеми на підприємствах. Робота “Робітники 71: Нічого про нас без нас” взагалі була заборонена до показу. Згодом перший секретар ЦК Польщі Едвард Ґерек дозволив показати цензуровану версію стрічки.
У 1972 році Кесьльовський отримав замовлення у Вроцлаві від робітників заводу, щоб висвітлити їхню роботу та все, що відбувається навколо неї. Так вийшов документальний фільм “Між Вроцлавом та Зеленою Ґурою”. Він був вже не настільки гострий, як попередній, і цензуру центрального комітету пройшов.
Зйомки художніх фільмів
У 1973 році Кесьльовський почав знімати перший художній фільм. Його режисер створив за десять днів, а тривалість його була всього 30 хвилин. Називався він “Підземний перехід” та розповідав про зустріч вчителя з колишньою дружиною у Варшаві.
Далі Кесьльовський, відчуваючи тиск з боку влади, вирішив зняти документальний фільм про колишнього партійного активіста, який назвав “Муляр”. Цей фільм показав проблеми польської політики у ті часи. Як не дивно, але режисер не піддавався критиці за цю стрічку.
У 1975 році на екрани вийшов повнометражний художній фільм “Персонал”. У ньому Кесьльовський показав проблеми театрального життя, які сам колись переживав у молоді роки. Цей фільм отримав головний приз на фестивалі кіно у Мангеймі. Проте серед глядачів популярним цей фільм не став. Через рік на екранах показали фільм “Шрам”, який став політичною повнометражкою. У стрічці показано економічний провал держави та корупцію.
Усі ці фільми проходили жорстку цензуру. Наприклад, фільм “Спокій” не виходив на екрани протягом чотирьох років, а коли був показаний, то піддався критиці з боку діячів культури Польщі, які були наближені до влади. Згодом Кесьльовський знову зосередився на документальних фільмах, де в основному показував специфіку різних професій.
Відмова від документального кіно
У 80-ті роки минулого століття роботи Кесьльовського все частіше опинялися на архівних полицях. Знятий у 1977 році документальний фільм “Не знаю” про директора металургійного заводу, який протистояв корупції, опублікували лише через три роки. Далі він випустив фільм “Шпиталь”, який показав несприятливі умови роботи хірургів.
Найуспішнішим фільмом Кесьльовського став “Аматор”. Цю стрічку можна було порівняти із життям самого режисера, адже за сюжетом головний герой знімає соціальні документальні фільми, які суперечать пропаганді влади. Цей фільм вразив багатьох поляків. “Аматор” став переможцем кількох міжнародних кінопремій.
Після повнометражного “Аматора” Кшиштоф працював над документальними фільмами “Балакучі голови” та “Вокзал”. Остання стрічка взагалі не сподобалася самому режисеру. Критики пояснили це тим, що “Аматор” підняв дуже високу планку у самого Кесьльовського, і тому він повідомив, що більше документальне кіно знімати не буде.
Пішов із життя дуже рано
Згодом Кесьльовський зізнався, що його не турбує польська критика. Негатив, який вилився на режисера після кінострічки “Без кінця”, був залишений без уваги, і митець продовжував творити. Наприкінці 80-х років ХХ століття він працював над циклом телевізійних фільмів “Декалог”. Цей фільм вийшов на міжнародний рівень, адже прихильників стало більше за межами Польщі. Кшиштофа Кесьльовського запросили презентувати свої фільми на Каннському фестивалі.
Режисер отримав пропозицію зняти польсько-французький метафізичний фільм “Подвійне життя Вероніки”, який розповів про двох однакових жінок, що жили в різних країнах. Цей фільм також отримав нагороду в Каннах.
Згодом Кшиштоф Кесьльовський почав працювати над трилогією “Три кольори”. Перша частина розповідала про дружину видатного композитора Жюльєт Бінош, яка загинула в автотрощі. Друга частина стосувалася польського перукаря Збігнева Замаховського, який тяжко переживає розлучення з дружиною, а остання частина стосувалася самотності серед людей і не мала одного головного героя. Ці фільми стали переможцями усіх престижних кінопремій, а найголовнішу номінацію в Каннах стрічка програла лише “Кримінальному чтиву” Квентіна Тарантіно.
У 1995 році Кесьльовський запланував із своїм другом Кшиштофом Песевичем новий проєкт. Проте вже влітку у режисера стався серцевий напад і роботу потрібно було перенести. У 1996 році він наважився на операцію на серці, адже проблеми зі здоров’ям не давали змоги повноцінно працювати. Проте після операції Кшиштоф Кесьльовський помер.
Джерела:
- https://docudays.ua/eng/2021/news/oglyad-programi/krzysztof-kielowski-a-documentary-biography/
- https://www.instagram.com/cinema_of_kieslowski/
- https://przekroj.org/en/art-stories/master-of-the-emotional-trap-an-interview-with-krzysztof-kieslowski/
- https://artsandculture.google.com/story/remembering-krzysztof-kieślowski-memories-through-the-lens-of-piotr-jaxa/nQWxhSf9eveeHg
- https://www.bfi.org.uk/features/where-begin-with-krzysztof-kieslowski
