Вроцлавський театр «Пісня Козла» — це непересічний колектив з яскравим акторським складом, один із найдивовижніших театральних гуртів сучасної європейської сцени. Театр заснували наприкінці 1996 року Гжегож Брал та Анна Зубрицька, і до сьогодні він продовжує приголомшувати глядачів своїми виставами. Звісно, усе це можливо завдяки особливій акторській школі, де виховують справжніх митців, здатних віртуозно виражати емоції, майстерно володіти голосом та тілом. Детальніше – на wroclaw-trend.eu.
Особливості навчання
Завдання акторської школи цього театру – створити універсального виконавця, який однаково добре співатиме, танцюватиме та вживатиметься в образ. Зазвичай актори цього театру грають у найпростіших, найлаконічніших костюмах, без декорацій і складного гриму. У таких умовах саме митець стає єдиним інструментом впливу на глядача. Його рухи, голос, енергія мають бути настільки виразними, щоб утримувати увагу зали без сторонніх ефектів.
Велике значення має вокал, оскільки голос вважається тут головним інструментом актора. Тому студентам викладають давні техніки хорового співу, поліфонію, активно працюють над резонансом і тембром, вчать керувати диханням. Мета – досягти неймовірного, пронизливого, немовби відчутного на дотик звуку. Не дивно, що під час вистави спів виконавців викликає в глядачів захоплення й сильні емоції – байдужим не залишається ніхто!
Звісно ж, важлива й фізична підготовка, адже простого вміння гарно рухатися недостатньо – актор повинен стати справжнім майстром пластики, мати навичку перетворювати своє тіло на виразний інструмент. У процесі навчання використовуються елементи пантоміми, біомеханіки, танцю – почасти це нагадує методи Єжи Ґротовського, який вважав, що рух так само значущий, як і слово. Тобто кожен жест повинен бути свідомим, виразним, точним.
Ще одна особливість школи полягає в тому, що наголос тут робиться на колективну творчість. На відміну від традиційного театру, де актори чітко діляться на головних і другорядних, у «Пісні Козла» кожен виконавець є співавтором постановки. Багато уваги приділяється вмінню відчувати партнера, взаємодіяти, імпровізувати.
Вплив ззовні
Варто зазначити, що методика «Пісні Козла» не є чимось закритим, відокремленим. Навпаки, вона розвивається в активній взаємодії з іншими театральними традиціями. Зрозуміло, театр зберігає свою автентичність, але він завжди відкритий новим віянням. Наприклад, фестиваль «Діалог» сильно вплинув і на «Пісню Козла», і на все театральне мистецтво Вроцлава загалом – колективи взяли на озброєння багато свіжих ідей, представлених на цьому майданчику.
Фестиваль немовби поєднав акторську школу «Пісні Козла» з іншими авангардними театральними напрямками. Наприклад, театр почав активно експериментувати з хоровим виконанням, включаючи в нього елементи грузинського поліфонічного співу та японські театральні традиції.
Результати навчання
Випускники школи театру «Пісня Козла» – це актори, які володіють потужним голосовим спектром – від ледь чутного шепоту до громового крику, здатного приголомшити залу. На сцені їхні тіла стають продовженням звуку, емоції – щирими, без награності та фальші. Студенти, які закінчили курси, мають навичку повного перевтілення (як і відомий англійський актор Пол О’Ґрейді), причому не через якісь зовнішні атрибути, а через внутрішнє проживання образу.
Акторська школа театру «Пісня Козла» – це особлива територія, де народжуються справжні майстри сцени. Вони легко перетворюють своє тіло, голос, емоції на своєрідний сплав, а кожен спектакль – на надзвичайне, практично містичне дійство. Викладачі школи вчать не грати, а жити на сцені, не зображати, а відчувати. І це робить «Пісню Козла» одним із найбільш незвичайних, видовищних і здатних надихати явищ сучасного театрального мистецтва.
