Гжегож Брал родом із Ґданська, але тісно пов’язаний саме з вроцлавським театральним мистецтвом. Він є актором, режисером, а також викладачем. Найбільше він відзначився тим, що створив відомий у столиці Нижньої Сілезії театр Pieśń Kozła і є керівником міжнародного фестивалю Brave. У його житті було багато цікавого, зокрема історія зі здобуттям прихильності суддів на шотландському фестивалі. Також у центрі уваги нашої статті на wroclaw-trend.eu буде творчий шлях артиста.
Головне про актора
За версією видання Iwroclaw, Гжегож Брал входить до топ-вісімки найбільш визначних діячів культури сучасного Вроцлава. І на те є свої причини.
Народився пан Брал 21 листопада 1961 року. За освітою він перш за все філолог – вивчав цю науку ще в Ґданьську, а потім у Любліні й Вроцлаві. Також у Гжегожа була нагода в Любліні вивчати психологію, а у Варшаві – театрознавство.
У кінці 1980-х наш герой влаштувався в Центр театральної практики “Ґардженіце”, розташований у східній частині Польщі, де зіграв Трістана у виставі “Карміна Бурана”. Коли почались 90-ті, він став працювати викладачем акторської майстерності, а ця діяльність привела його у Вроцлав. Там Гжегожу випала честь трудитися в Театральному центрі Єжи Гротовського.
1996 рік – разом з акторкою Анною Зубжицькою засновує у Вроцлаві Teatr Tragon, який з 1998 року відомий як Pieśń Kozła. Концепція постановок – наблизити театральне мистецтво до забутих витоків, тобто до європейських і східних зразків.
Також у 1990-ті Брал викладає в різних країнах акторську техніку. Його лекції чули в Англії, Швеції, Греції, Сінгапурі, Ірландії. Студенти, які проходять у нього аспірантуру, отримують університетський диплом. Ну а в Польщі митець співпрацював із варшавським і вроцлавським вишами. Крім того, він був організатором конференцій з антропології театру.
З 2005 року вроцлавський театральний діяч організовує міжнародний фестиваль Brave.
Театр “Пісня козла”
Театр “Пісня козла” не раз дивував мистецький світ вражаючими уяву спектаклями. Вони були визначними подіями в масштабах Польщі і всієї Європи. У 2012 році вистава Pieśni Leara виборола 3 статуетки на фестивалі Fringe в Единбурзі, де було кілька тисяч претендентів на нагороду.
Гжегож Брал дуже любить Шекспіра і його драми, тому часто допомагає глядачеві заново пережити англійського класика, відкривши для себе щось нове. Подорож історією Британії часто стає настільки захопливою, що присутні на виставі відчувають катарсис – очищення душі завдяки справжньому мистецтву. Допомагає в цьому також гарно продуманий музичний супровід.
Режисерська робота
У багатьох випадках наш герой є режисером спектаклів. Він каже, що повертається до Шекспіра десятки років, кожного разу відкриваючи щось нове. Гжегож Брал бере за основу відомі міфи з різних культур і у виставах, які створює, невпинно шукає нову форму акторського самовираження. Він старається гармонійно поєднати всі елементи театрального мистецтва: вербальні, рухові, музичні тощо. Щоб вистава сприймалась як саме життя, а не якась вигадана історія, режисер вроцлавського театру допомагає акторам максимально вжитися в роль. У результаті вони фактично навіть не грають, а проживають її.
На прикладі вистави The Crucible, зробленої за мотивами твору Артура Міллера про салемських відьом, можна помітити, що Брал шукає для акторів найбільш відповідні форми руху. Артисти з різних країн намагаються максимально точно відтворити зміст драматичної історії. Польський митець робить так, що старий сюжет фактично оживає на сцені, змушуючи задуматись про те, що ми не так уже й далеко відійшли від тих часів.
Робота в театрі-студії
З 2010 по 2012 роки в героя цієї статті була цікава робота – художній керівник Театру Студіо, розташованій у столиці Польщі. Там він старанно працював з акторами, навчаючи їх робити відкриття і для себе самих, і для глядачів. Для цього він багато уваги приділяє діалогу з акторами, пробуджуючи в них енергію за зразком таких майстрів, як Станіславський і Мейєрхольд. Така робота, зазначає Гжегож Брал, може дати результати не одразу, однак поступово все ж приносить свої плоди.
У 2011 році режисер, у рамках співпраці з Театром-студією, поставив “Вправи з Йонеско”. Ця вистава створена за класичними законами театру абсурду. У неї увійшло кілька етюдів на основі фрагментів п’єс цього румунського автора. З них можна виділити “Стільці” й “Уроки”. Співавтором сценарію став Кшиштоф Майчжак. Митці зробили виставу, постаравшись розкрити абсурд і гротеск, характерні для творчості Ежена Йонеско.
Успіх “Pieśni Leara” на фестивалі Fringe
2012 рік виявився для Гжегожа Брала і його колег по театральному мистецтву особливо успішним, бо “Пісні Ліра” справили неймовірне враження на публіку та критиків у Шотландії. Артисти розповіли зворушливу історію шекспірівського монарха у 12 піснях, використовуючи корсиканський ритм і середньовічну григоріанську поліфонію. Замість діалогу режисер вирішив використати ораторське мистецтво.
Інтернаціональна публіка була просто в захваті, супроводжуючи виставу бурними оваціями, бо її захопила шекспірівська магія, яку команда Брала відчула як ніхто інший у світі. Приголомшені оглядачі зазначали: вони грають і співають, немов справжні стратфордці. І додавали: це єдиний колектив у світі, який розшифрував музичний код поезії Шекспіра. А критиків не так просто вразити!
Return to the Voice
Не минуло й двох років після успішного виступу в Единбурзі, як Брал повернувся до Шотландії, щоб представити інший проєкт – Return to the Voice. Ще до прем’єри глядачі передчували, що це буде щось визначне. І вони не помилились у своїх оцінках – ідея та її реалізація були на вищому рівні.
Концепція ж базувалась на шотландських піснях, знайдених у музичних архівах і в період екскурсії артистів по Шотландії. Композитор Мацей Рихли, співпрацюючи з театром, зберіг оригінальну мелодику, але вирішив перетворити одноголосні композиції на багатоголосні.
Вистава “Божевільний Бог”
Ну а влітку 2016 року була представлена ще одна прем’єра – вистава “Божевільний Бог”, натхнена шекспірівським Гамлетом. Режисер зібрав інтернаціональний акторський склад – представників 14 країн. На одній сцені опинились оперний співак, скрипаль, барабанщик і декілька танцюристів.
Гжегож Брал відзначив, що кожен у цій команді додав у виставу щось із власного досвіду. І дійсно, усі артисти збагатили арсенал мистецьких засобів вираження, які утворюють неповторне поєднання в надзвичайне видовище з музикою, рухом і залізною сценографією від Роберта Флорчака. От деякі її елементи: 17 стільців і тексти, що пропливають на задньому плані, а також елемент, навіяний давінчівською “Вітрувіанською людиною”.
Оригінальні ідеї – візитівка митця
Ще деякі оригінальні ідеї Гжегожа Брала були втілені в інших спектаклях. Приміром, в “Острові” – виставі на основі шекспірівської “Бурі” – була використана староісландська традиція розповідати сни тим, хто вмирає. Також там можна помітити інші фішки вроцлавського театру – поліфонічний спів і сучасний танець, поставлений іспанським хореографом. Для вроцлавського митця цей твір Шекспіра – то перш за все історія великої самотності.
Також Гжегож Брал створив виставу “Гамлет – коментар”, де намагався висвітлити лінії, на які Шекспір ледве натякав. Її сценарій лише трохи перегукується з видатною шекспірівською драмою, він дає нову інтерпретацію подій, які відбулися в ніч, коли було вбито Гамлета.
Отже, вроцлавський актор і режисер відзначився тим, що дуже тонко відчуває класику, надає їй нового звучання, відмінно розуміє роль музики у виставах і чудово налаштовує акторську гру.
