Для дітей існує чимало різноманітних розваг, проте одним з найулюбленіших дитячих видовищ був і залишається ляльковий театр. Ляльки, які рухаються, розмовляють, співають й танцюють, викликають у малечі справжній захват. Для дітей вони наче не іграшки, а живі істоти. Малеча захоплюється казковими героями, кольоровими декораціями та чудовою музикою. Під час лялькових вистав діти вчаться розуміти, як розрізняти добро та під якими масками ховається зло. Лялькові герої викликають емоції у дітей, вони демонструють приклади дружби, доброти та хоробрості. Дітвора отримує незабутні переживання та хоче повернутися знову. Кожна вистава у театрі ляльок – це подорож у країну чудес й неймовірних пригод, пише сайт wroclaw-trend.eu.
Історія театру
Ляльковий театр у Вроцлаві відкрився у 1946 році. Його заснувала сім’я Калиновичів, які були вихідцями з України. Післявоєнний театр для дітей був вкрай необхідним, оскільки чимало з них були сиротами та безпритульними. З перших днів у театрі дотримувався принципу реалістичності.
У 1949-1950-х роках була створена трупа під керівництвом Станіслава Бурсевича, який до війни був театральним педагогом та помічником режисера. Він налагодив контакти з вроцлавськими школами, тому глядачів було завжди достатньо. Бурсевич вивчав вплив театру на дітей і консультувався з психологами Варшавського та Вроцлавського університетів. Постанови було створювати нелегко, оскільки тематика мала відповідати соціалістичному реалізму.
У 1950-1960-х роках керівництво театру постійно змінювалось, разом з ним змінювались й художні погляди. Завдяки управлінню Л. Серафинович була створена нова інтерпретація вистави “Скарби Чорного озера”, яка вже демонструвалась у Кракові. Завдяки новій сценографії вона стала першим творчим успіхом театру. У 1960-х роках театр отримав власне приміщення на Театральній площі, хоча певний час його ділили з Товариством польсько-радянської дружби. Згодом були відкриті три сцени: для найменших, для дітей шкільного віку та підлітків, і для дорослих. Три різні сцени працюють дотепер.
У 1970-х завдяки Станіславу Стапфу при театрі була створена Вища школа акторської майстерності театру ляльок, випускники якої долучались до роботи в театрі. Це була перша успішна спроба створити у Польщі регулярну освіту для ляльковиків. За часів С. Стапфа театр швидко розвивався та привернув увагу критиків й представників театральних кіл. Кількість співробітників збільшилась майже втричі.
У 1969 році був представлений спектакль “Чудесна ніч”, який порушив панівні уявлення лялькового дійства, оскільки лялькова вистава поєднувалась з кіноанімацією. У 1971 році у постанову “Викрадення в Тютюрлістані” були введені елементи відкритої та маскувальної акторської діяльності. У 1972 році до спектаклю “Подорож за зеленим металом” були залучені діти. У 1976 році вистава “Принц Португалії” була визнана найкращою серед лялькових шоу Польщі. Постанова “Тригрошова опера” стала популярною за межами країни. В ній були використані великі метрові ляльки, схожі на сицилійських маріонеток.
У 1980 році в театрі стали домінувати актори над ляльками. Успішними були вистави “Іліада” та “Маленький принц”. Інновації призвели до певного розколу серед членів управління через різне уявлення про мистецтво лялькових театрів. У 1981 році керівником став соратник Станіслава Стапфа Веслав Хейно, який до того працював у театрі понад 20 років. Він продовжував шукати нові естетичні напрями, але повернув значущість ляльок. Нова постанова “Польський вертеп та Ірод” охопила традицію вертепів, яка була невіддільною частиною історії Польщі. Видовище схвалили глядачі та критики. Театр ляльок почав більше співпрацювати з режисерами інших театрів, що сприяло новому розвитку. З 1984 року постанови театру стали вибудовувати тісніший контакт з глядачем. У 1995 році в театрі відкрилась Дитяча академія мистецтв, яка займається творчою освітою дітей.
У XXI столітті ляльковий театр почав створювати оперні спектаклі, орієнтовані на широке коло глядачів. Вистави почали ставити за сучасними п’єсами, використовувати нову драматургію, орієнтовану на різні вікові категорії, залучати більше молодих режисерів з індивідуальною естетикою, вдаватися до міждисциплінарних проєктів.
Окрім постійних трьох сцен, театр має літній майданчик у Старому міському саду та рухому сцену “Казкобус”, шо переїжджає з місяця на місце і представляє дійство просто неба.
Вистави для дорослих
З 1967 року на Малій сцені театру демонструють спектаклі для дорослих, серед яких гучними були “Великий принц” за мотивами шекспірівського “Гамлета” та “Історія театру ляльок”. Мала сцена слугувала для реалізації нових режисерських задумів. У 1971 році особливий резонанс викликала постанова “Відьми”. За участі акторів та ляльок була показана історія судових процесів над відьмаками, що мали місце у Середньовіччі. Спектакль продемонстрував важливість ляльок у театрі, яких хотіли замінити акторами. У 1973 році великий успіх мала вистава ”Сповідь у дереві”.
Серед інших відомих спектаклів можна відзначити три найпотужніші свого часу: “Процес” за Кафкою, “Фауст” Ґете та “Гюбал Вахазар” за твором Станіслава Віткевича. Усі вони розкривали тему феномену влади.
У 1994 році вистава “Недоконаність” за мотивами Кафки перевершила триптих феномену влади та була відзначена театральними критиками за художні досягнення у ляльковому мистецтві.
У 2001 році постанова “Смішний старий” містила нові складні анімаційні форми з поєднанням акторів та ляльок, отримала кілька призів на різних фестивалях. Серед інших вистав Сцени для дорослих ХХІ можна згадати “Замальовки з Беккета” та “Остання втеча” за творами Б. Шульца.
Багатофункціональність театру
У Вроцлавському театрі ляльок проходять вистави для дітей, підлітків та дорослих. У деяких спектаклях беруть участь лише ляльки, а в інших лише актори. У театрі можна переглянути шоу та взяти участь у театральних майстер-класах.
Заклад відкриває двері для батьків з маленькими дітьми від шести місяців до трьох років, осіб з обмеженими можливостями та людей похилого віку. Для цього спроєктований особливий дружній простір, де усім без винятку пропонують взяти безпосередню участь у дійстві.
До створення театральних вистав залучені спеціалісти з різних сфер, серед яких художники та педагоги. Театр намагається культивувати емоції, розв’язувати актуальні питання, ознайомити з експериментальними засобами художньої виразності, сприяти творчому розвитку особистості та обміну досвідом.
Крім того, театр пропонує аудійний супровід дійства, місця зі спеціальним освітленням для світлочутливих осіб, навушники з шумоподавленням для осіб, які особливо вразливі до звукових подразників. До театру можна приходити з собакою-поводирем. Деякі модульні майстер класи з інтегрального мистецтва адаптовані для дітей з обмеженим зором та слухом. Основна мета лялькового театру – знайти місце для кожного та об’єднати людей з різними можливостями через причетність до мистецтва.
Театральні майстерні
Театр має кілька майстерень, спрямованих на дитячу творчість. Цикл “Бокові двері” пропонує пройти в закулісся театру, подивитися, як створюється вистава, оскільки те, що видно на сцені, лише невелика частина театрального виробництва.
У “Бокових дверях” проходять зустрічі з працівниками театру, кожна з яких присвячена окремому напрямку: сценографії, музиці, ляльковому мистецтву, світловій й звуковій режисурі та іншому. Театральні діячі проводять просвітницьку діяльність та залюбки відповідають на питання. Обов’язковою частиною зустрічей є час веселих й творчих завдань, присвячених окремій тематиці.
Воркшоп “Поразка” пропонує майстер-класи з невдач. У світі, де всі бажають досягати лише успіхів, невдача стає чимось, що важко прийняти. Тому в студії пропонують поглузувати над невдачами та помилками. Важливою цінністю залишається підтримка друзів. Завдяки грі-імпровізації можна практикувати сміливість, роботу в команді, уважність до ближнього та не ставити власні досягнення вище інших.
Воркшоп “На подиху” пропонує дітям дошкільного віку розваги на тему “про що міркують предмети”, наприклад, ліхтарі, труби, виделки та інші. Програма розрахована на чутливих дітей, які бачать життя у неживих об’єктах. Діти вигадують для них історії, почуття та роблять головними героями дійства. У Вроцлавському ляльковому театрі є ще й інші студії.
Театр допомагає усвідомити власну людяність. Спостерігаючи за ситуаціями, які трапляються у власному житті зі сторони, співчуття та вміння робити висновки допомагають розуміти, що саме робить нас людьми. Регулярне відвідування театру розвиває комунікаційні здібності, допомагає виражати почуття та емоції, сприяє покращенню взаємовідносин зі світом та людьми.
