Йоганнес Брамс – німецький композитор, піаніст та диригент епохи романтизму. Втім, його барокові та класичні форми висувають композиції на інший рівень. Брамс є одним із найвидатніших композиторів в історії музики. Крім того, має відношення до Вроцлава. Йоганнес у місті був шанованим музикантом. Він також здобув ступінь почесного доктора Вроцлавського університету. З цієї нагоди написав навіть увертюру, пише wroclaw-trend.eu.
Йоганнес Брамс
Німецький композитор народився 7 травня 1833 року у Гамбурзі. Багато хто вважає талановитого музиканта спадкоємцем Бетховена. Його Першу симфонію до-мінор Ганс фон Бюлов називав 10-ю симфонією Бетховена.
Свою основну кар’єру Брамс зробив під час перебування у Відні. Тоді він створив фортепіанні, хорові, вокальні музичні твори, камерну та симфонічну музику. Йоганнес відрізнявся від класичних композиторів тим, що не писав оперу. Фортепіанний віртуоз часто виконував прем’єри своїх творів. Відомий також співпрацею із Кларою Шуман, Джозефом Йоахімом.
Йоганнес був ще тим перфекціоністом, а його твори були цікаві та унікальні. Все, що йому не подобалось у власній музиці, він знищував та не публікував. Музикант вміло поєднував традиційне та новаторське. В його музиці звучить бароко та класицизм. Також він був майстром контрапункту. І хоч багато сучасників критикують Брамса через занадто академічну музику, нею захоплювався, наприклад, Арнольд Шенберг, Едвард Елгар.
Батько Йоганнеса ще в ранньому дитинстві розпізнав талант свого сина. В сім років Брамс вже брав перші уроки фортепіано в Отто Фрідріха Віллібальда Косселя. Завдяки вчителю в десять років хлопець почав вивчати композицію, гармонію та фортепіано у гамбурзького піаніста Едуарда Марксена. З 13 років Брамс перетворив гру на фортепіано на свій заробіток. Він грав у гамбурзьких трактирах.
На творчість Йоганнеса дуже сильно вплинув Бах, Моцарт та Бетховен. За певний час, Брамс почав складати власні твори та диригувати. У 1848 році на своєму першому концерті зіграв фугу Баха. Критики зуміли розгледіти унікальний талант музиканта. Під псевдонімом Карл Вюрт, або Г. В. Маркс писав спочатку фортепіанні п’єси, а згодом й оркестрові твори. Також Йоганнес мав відношення до музичної сфери Вроцлава.
Шанований у Вроцлаві, музикант
У період з 1874 року по 1881 рік Йоганнес часто бував у Вроцлаві, виступав на сцені столиці Нижньої Сілезії. Окрім того, що писав власні твори, був віртуозним піаністом. Європейський геній активно працював над підтвердженням свого звання. Вроцлавська публіка достойно оцінила талант Брамса. Так, у 1879 році він отримав диплом почесного доктора Вроцлавського університету.
Ініціатором нагороди був філософ та професор Вільгельм Дільтей. Нагородження відбувалось в Березному. Композитор, що цікаво, не прийшов на цю подію. Такий він був скромний та сором’язливий. На знак подяки за нагороду Йоганнес створив Академічну увертюру “Die Akademische Festouvertüre c-Moll op. 80”. Працював над композицією у відпустці. Прем’єра відбулась 4 січня 1881 року у Вроцлаві.
Варто також пригадати співпрацю довжиною 20 років між Брамсом та Робертом Келлером із Твардціц. У період 1871 року-1891 року Нижня Сілезія була осередком видання найважливіших творів Йоганнеса. Таланти зустрілись на відпочинку у Швейцарії. Брамс писав музику на слова поетів із Нижньої Сілезії, наприклад, Ейхендорфа.
Цікаво, що до Другої світової ще було нормальним явищем надавати докторські звання діячам музики, літератури та мистецтва. Професорським званням Йоганнеса нагородили за рішенням сенату Вроцлавського університету, а не за досягнення в галузі симфонічної музики. Про це писала професорка Марія Здуняк у своїй праці “Брамс у Вроцлаві”.
Багато хто вважав, що Йоганнес міг сприйняти нагороду як ганебну. Втім, це було неправдою. За якийсь час, він відіслав вдячну листівку, бо був надто скромним, аби відвідувати подібні заходи. Крім того, його увертюра стала гідним виявом вдячності та поваги вроцлав’янам.
Академічна увертюра
За словами Марії Здуняк, увертюра – блискучий твір з гумором. У ній містяться цитати з чотирьох пісень. Однією з них був студентський гімн “Gaudeamus igitur”. Напевно, з цієї причини увертюра Брамса була визнана як символ академізму. В сучасності асоціюється зі студентством всієї Європи. Також “Gaudeamus igitur” символізує відкриття навчального року у ВНЗ багатьох європейських країн. Роками гімн Брамса співають академічні хори Вроцлавських навчальних закладів. З нього місцеві студенти розпочинають 1 вересня на площі Ринок.
Прем’єра Академічної увертюри відбулась 4 січня 1881 року у Вроцлавському концертному домі на вул. Пілсудського. На жаль, будівля в сучасному Вроцлаві вже не існує. Згідно з джерелами, сам Йоганнес був на прем’єрі диригентом. Зал був переповнений професорами у святкових мантіях. Концерт також слухали містяни, які збирались під Breslauer Konzerthaus. Брамс давав концерти у Музичній залі Вроцлавського університету (Oratorium Marianum). Оскільки приміщення не могло вмістити всіх охочих, слухачі насолоджувались музикою Йоганнеса через відчинені вікна.
Музикант опублікував “Академічну увертюру” та подарував Вроцлавському університету гарно переплетений примірник твору з рукописною присвятою. На жаль, копія примірника не збереглась. Така ж доля спіткала його листівку з подякою. Можливо, подарунки потрапили до рук колишнього ректора та залишились у приватній колекції. Цілком можливо, що вони загубились у роки війни.
Висловленням вдячності композитору Брамсу стала однойменна назва однієї вулиці на Зацішах. Вулиця Brahmsweg існувала до 1935 року. У 2004 році було відкрито меморіальну дошку, де серед відомих музикантів був і Йоганнес Брамс. Вона розташована перед входом до Oratorium Marianum. Також у травні 2004 року, з нагоди 125-річчя присвоєння Брамсу звання почесного доктора відбувся концерт в Аулі Леопольдинській. З цієї нагоди також було виготовлено пам’ятну срібну медаль із зображенням Йоганнеса Брамса та фрагменту його академічної увертюри.
Музичні заклади довоєнного Вроцлава
Окрім таких музичних просвітників як Йоганнес Брамс, у Вроцлаві продовжувало вирувати музичне життя. Втім, лише до війни. У місті виступало багато шанованих музикантів: Френц Ліст, Генрик Венявський, Кароль Ліпінський та ін. Вроцлав міг похвалитись прем’єрою “Ерос та Психея” Людомира Ружицького. Місто було осередком численних вистав та опер німецькою мовою. На жаль, Друга світова внесла свої невтішні корективи у культурне життя міста.
Початок оперного життя Вроцлава був незвичним. Німецьких танцюристів вчили горянським танцям. Також привезли хор із Битома. Оперна примадонна Францішка Платівна навіть заклала свій діамантовий перстень, аби орендувати костюми для вистав.
Довоєнний Вроцлав мав декілька залів для музичних подій. Breslauer Konzerthaus складався із двох приміщення на 1200 та 600 місць. Це було серце музичного життя Бреслау. Окрім того, не пустував й міський театр. В сучасному Вроцлаві на його місці діє опера. Він двічі горів, втім, відновлював свою роботу. У 1945 році завдяки Breslauer Konzerthaus виставу містяни дивились вже на початку вересня. Попри те, що місто було в руїнах. Можна вважати, що саме тоді почалось оперне життя Вроцлава.
