Театральне мистецтво зароджувалось у Європі не в 20 і не в 19 сторіччі. Воно існує ще з античних часів. У Нижній Сілезії теж театральний рух існує досить давно. Хоча інформації про це не так багато, усе ж, деякі дані є. Що було з театром Вроцлава в минулі століття, а також після Другої світової, обговорюємо далі на wroclaw-trend.eu.
Будівлі
Як пише один відомий блогер, раніше сцени театрів були відкритими, тобто вистави проходили просто неба. Це були конструкції, схожі на сучасні “літні амфітеатри”. Але в більшості будівлі є закритими, їхній зовнішній вигляд типовий зовні, а всередині може відрізнятись. Так, наприклад, крім знайомого всім нам планування, є студійні сцени, під які деколи адаптують різні приміщення. У цьому випадку глядачі можуть перебувати навколо акторів і навіть серед акторів.
У Нижній Сілезії найдавніші театральні будівлі, що збереглися до наших днів, датуються 19 сторіччям. Такі споруди створювалися за мірою зростання буржуазних амбіцій. Влада Легніци й Вроцлава наймала для створення сцен архітектора Карла Фердинанда Лангханса. У своїх проєктах він орієнтувався на південні традиції – італійські зразки періоду Відродження. Зал для глядачів складався тоді з партеру й гальорки з ложами. Саме за таким зразком вроцлавський майстер спроєктував театр, де зараз демонструють оперу – будівля й досі існує в головному нижньосілезькому місті. Цікаві старовинні споруди є також у Яворі, Глогові й Свідниці.
Жанри, твори, люди (довоєнний час)
У 18 столітті у Вроцлаві досить популярною була опера. Тоді її створювали за творами відомих композиторів, поки ті ще були живі. Одним із них був, приміром, Вівальді. З оперою Вроцлава пов’язаний, зокрема, Карл Марія фон Вебер, який написав твір про славнозвісні гори Крконоше.
У 19 сторіччі стався розквіт драматичного й музичного театру, тоді особливо активно зводилися будівлі та сцени. До нижньосілезьких міст прибували відомі актори, театральні діячі тих часів. Вроцлавська опера не відставала від кращих західноєвропейських зразків. У регіоні тоді проживали театральні зірки. А його головне місто протягом десятиріч залишалось важливим мистецьким центром – і не лише для Польщі.
Серед найбільш відомих діячів 19 століття був Карл Едуард фон Голтей, який народився й помер у Вроцлаві (1798 – 1880 рр.). Він був важливою постаттю для всього регіону – письменником, актором і режисером. Карл мав друзів і прихильників серед відомих людей, а сам дуже добре ставився до поляків. Брав активну участь у фестивалі, що проходив у Ґожануві.
Ще одна важлива людина для театру Нижньої Сілезії – Ґергарт Гауптман, що жив у 1862–1946 роках. Це був видатний драматург, якого нагороджували Нобелівською премією з літератури. Один із найвідоміших його творів – драма “Ткачі”, де розповідається про повстання людей цієї професії в Совиних горах. Також він написав про село Соколовсько, де жив і працював. Воно згадується у творі “Wanda: oder Der Dämon”.
Згаданий вище Лангханс відзначився не лише як архітектор. Він також створив особливий вид театрального декору – здатні обертатися циліндри з пейзажним принтом, що уможливили віртуальну подорож разом з героями вистави. Це стало поштовхом для розвитку ідеї створення віртуальної реальності в театрі.
Хто розвивав вроцлавський театр після війни
Важливі постаті, що сприяли розвитку вроцлавського театру після війни, – Генрік Томашевський, Єжи Ґротовський, Тадеуш Ружевич.
Томашевський
Цей діяч народився 20 листопада 1919 року в Познані. Але значну частину життя він провів у Вроцлаві і створив тут театр пантоміми. Томашевський був танцюристом, режисером, засновником і директором цього театру, де на першому плані не слова, а рух. У колишньому королівському палаці міста Вроцлав був створений Театральний музей Генрика Томашевського, який не має аналогів у країні.
Ґротовський
Це театральний теоретик, режисер і педагог, який також запровадив у цьому мистецтві певні реформи. Народився він у 1933 році в Жешуві, але співпрацював довгий час із вроцлавським театром, де ставив новаторські спектаклі класичних творів відомих польських драматургів, зокрема Виспянського і Міцкевича. У столиці Нижньої Сілезії є Інститут імені Гротовського.
Ружевич
Це авангардний драматург і сценарист, який народився у 1921 році, а помер у 2014-му. Він довго жив і працював у Вроцлаві, де прославився переважно діяльністю в так званому театрі абсурду. Цей напрям його творчості став вагомим здобутком польського мистецтва 20 сторіччя. Особливо це стосується драми “Картотека”. Крім того, він писав вірші й оповідання, мав багато нагород і відзнак, а також претендував певний час на Нобелівську премію з літератури.
Різні види театрів
У Вроцлаві паралельно розвивалися різні види театру. Про деякі з них ми вже писали раніше. Але можна звернути увагу на те, що місцеві театри мають різноманітну тематику і концепції.
Один із яскравих прикладів – єврейський театр, що діяв у центрі Нижньосілезького воєводства досить давно. У 1950 році він об’єднався з тим, що діяв у Лодзі, і став Державним єврейським театром, працюючи в обох цих містах, а також гастролював в інших частинах Польщі, а в певний момент переїхав до столиці.
Також у Нижній Сілезії віддавна працювали різноманітні види театрів: драматичні й музичні, ляльковий та оперний, руховий (там ставлять пантоміми), студентські й альтернативні театри.
Дослідження про театр у Нижній Сілезії
Якщо вам цікаво знати більше про розвиток театру у Нижній Сілезії, можна звернутися до книжки “Miejsca i tożsamość. Teatr lokalny na Dolnym Śląsku”, яку написала Магдалена Голачинська, дослідниця сучасного театру. Вона цікавиться питаннями, пов’язаними з театрами регіону у 20 і 21 століттях, а особливо експериментальним, феміністичним і руховим його різновидами. Але в книзі вона зачіпає більш широку категорію – місцевий театр. Під цим поняттям маються на увазі мистецькі й соціальні проєкти 1989–2010 років, пов’язані з усіма населеними пунктами Нижньої Сілезії.
Цікаві теми для обговорення і дослідження – як спільні історичні обставини створили місцеве мистецтво, зокрема театр, а також його роль у пропаганді. Наприклад, можна згадати пропагандистські вистави повоєнних 1940–1950-х років. У них зачіпалося питання повернення певних територій Батьківщині. Та й взагалі при соціалістичній владі театр Нижньої Сілезії час від часу міг бути засобом впливу на свідомість громадян, які любили культуру та давали їй формувати свій світогляд.
Перша вистава у повоєнній Нижній Сілезії
Збереглися також цікаві дані про відновлення театру в регіоні після Другої світової. Першим спектаклем стала “Zemsta”, а поставили його в Єленій Гурі 29 серпня 1945 року актори під керівництвом Стефанії Доманської, які прибули з Жешува. Пізніше театр узяв під контроль Єжи Вальден, який представляв інтереси НКВД. Але Доманська залишалась зі своєю трупою в цьому містечку ще два роки.
У той період умови для акторів були дуже скромні, навіть суворі. Їм доводилось шукати додатковий заробіток, наприклад за допомогою музичних виступів у закладах громадського харчування. У театрі також були симфонічні концерти, драми, гастролі артистів, зустрічі з письменниками.
Лише за приблизно 10 місяців (серпень 1945 – травень 1946 рр.) було поставлено 14 прем`єр. Якщо врахувати час, коли це було, досягнення неймовірне. А в червні 1946-го Міський театр Вроцлава очолив згаданий вище Єжи Вальден. Преса оцінювала вистави під його керівництвом досить високо. Та коли він пізніше покидав це місце, то забрав із собою деяких акторів, а також меблі, костюми і декорації.
