Ігор Пшегродзький – видатний актор театру і кіно, також працював як режисер та викладач. Ця легендарна постать, яку також називали одним із останніх аристократів сцени, була 50 років тісно пов’язана з Польським театром у Вроцлаві. Ба більше – він був символом Вроцлава і його театру; людиною, якій на вулиці посміхалися всі перехожі. Про життєвий і творчий шлях митця розповідаємо далі на wroclaw-trend.eu, зосередившись на театральній кар’єрі.
Початок
Народився Ігор Пшегродзький 15 квітня 1926 року. Це сталося неподалік від Вільнюса, нинішній столиці Литви, у Лентварисі. Тут, на батьківщині, він навчався акторської майстерності – у таємній театральній школі при Польському драмтеатрі у Вільнюсі. І це він примудрявся робити під час німецької окупації в 1940-ві роки.
У березні 1945 року майбутній майстер театрального мистецтва дебютував на сцені. Це сталося у виставі “Пігмаліон” (роль Фреда) за твором Бернарда Шоу, її ставили в театрі “Погулянка”. У 1948 році Ігор склав акторський іспит екстерном.
Однак ще до отримання театральної освіти наш герой проявив свій потяг до вистав і акторської гри. Перед початком Другої світової війни він у маєтку своєї тітки був ініціатором і учасником невеликих вистав. В одному з інтерв’ю Ігор поділився, що з дитинства мріяв про театр. Але коли довелось виїхати з сім`єю з околиць Вільнюса, це був великий стрес, бо прийшлося, так би мовити, відірватися від рідної землі і йти в невідоме.
Після війни Ігор Пшегродзький опинився в Польщі. Спочатку він відзначився ролями в театрах Торуні, Ольштина і Познані. Там він грав, зокрема, у спектаклях за творами Пушкіна і Шекспіра. Але в 1949 році актор опинився у Вроцлаві, де затримався найдовше, аж до 1999 року включно.
Вроцлавська сторінка акторської кар’єри
Хоча Пшегродзький під кінець життя працював у Варшаві, усе ж із Вроцлавом його пов’язує більше. Тут він зіграв свої найкращі ролі, тут його знали й любили поціновувачі театрального мистецтва, вважаючи своєю легендою.
Цікаво, що найчастіше Пшегродзький давали грати закоханих – видно, такого плану ролі йому пасували найліпше. Але з часом Ігор розвивав акторські здібності й розширював репертуар. Однак ще в одній зі своїх перших ролей у Вроцлаві, у “Німцях” Леона Кручковського (1949 рік), артист доволі реалістично відтворив образ есесівця Віллі, чим справив неабияке враження на глядачів. Дехто навіть подумав, що роль зіграв справжній нацист-гітлерівець.
У творчому доробку актора є визначні ролі: Гамлета, а пізніше Клавдія в шекспірівському “Гамлеті”, Яго в “Отелло” цього ж англійського класика, Вронського в “Анні Кареніній” Толстого. Також значною можна назвати роль Єгора Дмитровича Глумова у виставі “І спіткнеться кінь” (1954 р.) за твором Островського, режисером тоді став Якуб Ротбаум. А роль Поета у “Весіллі” Станіслава Виспянського визначна тим, що з 1956 року, коли відбулася прем’єра, було аж 50 показів спектаклю, який відвідали загалом більш як 45 тисяч глядачів.
Загалом Пшегродзький зіграв понад 200 ролей у театрі. Такому творчому доробку позаздрить будь-який актор!
Цікаві особливості Пшегродзького
Один із критиків у 1958 році назвав Пшегродзького шляхетним, розумним і проникливим. Уже тоді актора вважали цілком зрілим, з чудовою жестикуляцією й врівноваженим, вільним голосом.
Вроцлавський артист неодноразово казав, що театр є його домівкою. У столиці Нижньої Сілезії, на вулиці Запольській, у будинку № 3, де розташований Польський театр, він мав свій маленький приватний світ. Це була гардеробна, де актор часто сидів у білому робочому фартусі. Пшегродзький дуже важко пережив пожежу в цій будівлі, що сталася в 1994 році. Світлина заплаканого літнього майстра акторського цеху облетіла тоді всю країну. “Я більше не маю дому”, – сказав він. Усе ж через деякий час споруду відбудували – і дім знову з’явився.
Пшегродзький мав чітке відчуття своєї зірковості – у довоєнному розумінні цього слова. Коли він виходив на сцену чи заходив на вечірку, то хотів зосередити всю увагу на собі. Він був душею компанії, але трохи тираном, а також педантом на роботі, бо міг підняти галас через те, що в будівлі занадто жарко. Про гострий розум, виразні пози і жести Пшегродзького ходять легенди та анекдоти.
Ще однією особливістю митця була його любов до ідеальної зовнішності, свого роду перфекціонізм у цьому питанні. Але він також не гребував походами до секонд-хенду, куди тягнув і своїх колег по сцені. Там Ігор знаходив гарну річ для кожного й часто казав:
“Бери, шкода віддавати таке в чужі руки!”
Ну а Казімєж Будзановський, який був директором Польського театру з 1991 року, поділився, що має цілу колекцію краваток від Пшегродзького – аж кілька сотень. Актор якийсь час дарував їх регулярно, саркастично пояснюючи цей учинок:
“Директор повинен щодня виглядати добре!”
А втім, Ігор не просто жартував, він отримував велику радість, коли дарував щось.
Трагедія 1972 року і смерть у 2009-му
У 1972 році на пішохідному переході машина збила на смерть маму актора. Він ділився, що ця трагедія дуже його змінила, бо мав з матір’ю особливі стосунки. До того ж, у цей день у вроцлавського артиста була прем’єра. З приводу події він сказав:
“Кожна людина потребує ударів, які приносить життя, але особливо актор. Чим більше його б’ють, тим більше він входить у себе з кожною наступною роллю, незалежно від її жанру”.
Помер Пшегродзький у 2009 році, 27 липня, коли йому було 83. Поховали легендарного митця наступного дня на цвинтарі св. Вавжинця у Вроцлаві.
