Войцех Дідушицький: символ музичного Вроцлава, який тривалий час був агентом

Войцех Дідушицький (Wojciech Dzieduszycki вимовляється насправді як Войчєх Джєдушицкі) – ім’я відомого польського митця, тісно пов’язаного з Вроцлавом більшу частину життя. Його також можна назвати, журналістом, актором і навіть інженером. Але найбільшої уваги він заслуговує як музичний і, якщо більш широко, культурний діяч – співак, диригент, критик. Далі на wroclaw-trend.eu обговоримо докладніше особливості його біографії, творчої натури і особистості.

Трохи про біографію

Народження майбутнього митця сталося 5 червня 1912 року в Україні, в області, що зараз називається Івано-Франківською (раніше – Станіславівська).

Походження і початок кар’єри 

Походив артист із заможного й шляхетного роду, який з 1775 року мав графський титул. Дідушицький отримав досить хорошу освіту, причому основну – у Львові, бо саме там закінчив політехнічний університет на факультеті сільського господарства й агромеханіки, а також музичну консерваторію. 

1934 рік ознаменувався для митця тим, що він дебютував як тенор в опері міста Станіславів. Тоді його музично-акторська кар’єра лише розпочалася.

З 1935 року Дідушицький виступає в операх відомих класиків, зокрема грає Ленського в постанові “Евгений Онегин” за однойменним твором Пушкіна. Грав він і в Комунальній опері у Флоренції та Мілані. Часто цьому талановитому актору й співаку давали ролі закоханих.

У часи Другої світової війни Войцех був у таборі нацистів для військовополонених, де він навіть створив театр. Незабаром його перевели в інший концтабір, Гросс-Розен. Там митця засудили до страти, однак зрештою німці його помилували, бо впізнали відомого оперного співака й пожаліли.

Після закінчення війни маєток Дідушицького в Україні відібрала радянська влада, тож він перебрався до Польщі. Спочатку оселився в Кракові, очоливши камерний театр, але невдовзі переїхав до Вроцлава.

Зв’язок із Вроцлавом

Саме з кінця 1940-х почалася вроцлавська сторінка життя Дідушицького, завдяки якій він асоціюється з цим містом у поляків. Дещо Войцех зробив і для харчової промисловості Нижньої Сілезії, використавши знання зі львівського університету. Але найцікавіше пов’язане зі внеском у музичне й культурне життя цього великого міста.

  • 1952 рік. Разом із дружиною Галиною створює кабаре “Dymek z papierosa” (“Цигарковий димок”). Там співали і львівських пісень, за що тодішня влада почала переслідувати митця. 
  • 1963 рік. За ініціативи Дідушицького на фестивалі “Варшавська осінь” була створена премія “Орфей”. 
  • 1997 рік. Коли померла дружина Войцеха, Галина, заснував на її честь премію. З тих пір її щороку присуджують найкращим театральним і музичним критикам.
  • 1999 рік. Отримує звання “Почесного громадянина Вроцлава”.
  • 2000 рік. Отримує титул “Почесний доктор Академії музики у Вроцлаві”.
  • 2006 рік. Зрікається титулу “Почесного громадянина міста”, коли було доведено його співпрацю зі спецслужбами в 1949-1972 роках. Фактично Дідушицький був агентом таємної поліції й писав багатосторінкові доноси на культурних діячів того часу.
  • 2008 рік. Помирає, трохи не доживши до 96-річчя.

Внесок у культуру Вроцлава

Цей діяч, який був лауреатом десятків культурних премій, став свого роду символом Вроцлава, адже саме його нагадує відомий пам’ятник у місті, де зображено аристократичного графа з тростиною. Також Дідушицький посприяв встановленню в Південному парку міста пам`ятника Фредерику Шопену.

Щоб зрозуміти, наскільки активну участь у культурному житті Вроцлава брав пан Войцех, достатньо знати такий факт. До самої смерті він був у центрі майже всіх культурних заходів міста і воєводства. Але найбільше діяч опікувався саме питаннями музичного життя. Він популяризував це мистецтво, був автором пісень і перекладачем віршованих текстів. 

Ось ще деякі здобутки і регалії:

  • Брав участь в заснуванні Нижньосілезького музичного товариства, а в 1975–1979 роках був його президентом.
  • Став співзасновником Асоціації польських музикантів і також був на керівних посадах у ній.
  • Сприяв заснуванню у Вроцлаві філармонії. Спочатку в 1954 році допоміг створити Вроцлавський симфонічний оркестр, а вже згодом він став філармонією.
  • Допоміг відкрити Вроцлавську оперету.
  • У 1972-1987 рр. очолював музичну редакцію TVP.

Риси особистості

Те, що вроцлавський діяч робив до 1949 року, показує, що він деякий час був досить принциповим і відданим улюбленій справі. Але одного дня, використовуючи шантаж, Служба безпеки змогла його зламати. Як показало розслідування, Войцех одразу ж став активно писати доноси, роблячи це охоче і завзято. За таку діяльність митець волів брати не гроші, а подарунки. Проте один документ за 1965 рік показує, що принаймні раз була й грошова винагорода. Ну а під час закордонних поїздок Дідушицький знаходив інформацію про діячів еміграції й передавав її спецслужбам. Зокрема, він доносив на генерала Станіслава Мачека і громадського діяча Яна Новака-Єзоранського. У 1972 році співпраця припинилась, оскільки на той момент такі доноси вже не мали цінності.

Стосовно цієї сторінки свого життя вроцлавський музикант, критик і співак висловлював жаль і просив вибачення. Проте оцінити щирість каяття сьогодні вже немає можливості. Зрештою хворого дідуся через родичів фактично змушували відмовитися від звання Почесного громадянина міста, і Дідушицький не пручався, повністю визнавши свою провину.

Comments

...