Орест Шарак народився в українському містечку Коломия, що в Івано-Франківській області. Але він переїхав у Вроцлав і став актором вроцлавського театру ZAR. Звісно, першим акторським досвідом наш герой зобов’язаний рідній землі. Але, оселившись у Польщі, він зробив важливий внесок у вроцлавське театральне мистецтво. Про це далі на wroclaw-trend.eu/.
Внесок у польське театральне мистецтво
Орест Шарак у 2022 році дав інтерв’ю виданню Culture.pl, де поділився інформацією про своє життя, кар’єру, творчі здобутки, вплив на нього театру імені Леся Курбаса і тому подібне. Він розповів, що співпрацює з Інститутом імені Єжи Ґротовського й активно займається соціально важливими проєктами. Також актор шукає нові способи самовираження через музику – сам її пише, грає наживо під час вистави, виконує пісні.
Крім того, пан Орест старається щось робити для того, щоб театральне мистецтво розвивалось. Він шукає нові форми, будує творчі плани, допомагає перекладати вистави для дітей, читає вірші, а також на початку війни надавав допомогу біженцям з України.
Початок кар’єри
Український актор рано поїхав з рідної Коломиї, бо хотів отримати освіту. Він вступив у Львівський національний університет імені Івана Франка, навчаючись там акторському мистецтву. Викладачами були актори Театру імені Леся Курбаса. Тож не дивно, що після закінчення навчального закладу Шарак влаштувався саме туди. А оскільки цей театр співпрацював з Інститутом імені Ґротовського у Вроцлаві, актору випала нагода потрапити до Польщі. Сталося це у 2012 році, коли створювалась вистава “Так сказав Заратустра”. Саме у виші, що носить ім’я Єжи Гротовського, проходили репетиції. Саме там нашому герою вдалося познайомитись з акторами театру ZAR.
Але до цього, у Театрі імені Леся Курбаса, була дуже хороша школа, розповідає актор. Причому не лише школа акторської майстерності, а школа життя, бо Орест відкрив там своє “я”. Артист навіть прирівняв театр до буддистського монастиря, де, на його думку, можна краще пізнати себе. І процитував Ґротовського, який, посилаючись на іншого митця-класика, сказав:
“Бог створив театр для тих, кому не вистачає церкви”
Допомога актора польському театру
Яку ж роль Шарак мав зіграти у Вроцлавському театрі? Спочатку все закрутилося навколо проєкту “Armine, Sister”, присвяченого геноциду вірмен у Туреччині під час Першої світової війни. Тоді з ними поводились жорстоко, вбиваючи або виселяючи в пустелю. Ореста спочатку запросили на пробу, а пізніше, після кількох сесій, запропонували взяти участь у виставі. Для цього потрібно було вже переїхати до Вроцлава.
Під час сесій актор з України збагатився новим досвідом. На них був майстер, який викладав вірменський спів. Крім того, що потрібно було вивчити матеріал, вимагалося вимовляти незвичні звуки, не притаманні слов’янським мовам. Та й сама вірменська музика дуже для західної людини незвична, зазначає наш земляк.
Ще один корисний досвід – співпраця з актором театру ZAR Матеєм Матейкою. Цей митець проводив майстер-класи, збудовані на фізичності тіла, тобто на його особливостях, які допомагають у акторській грі. Це ще називається фізичним театром, який орієнтований на використання тіла актора для створення виразних образів і передачі історії або емоцій майже без слів.
Ідея настільки сподобалась пану Шараку, що це стало одним із вирішальних аргументів на користь того, щоб перебратися до Вроцлава. Співпраця продовжилась і була досить успішною. Але Орест не лише взяв від Матея Матейки, але й сам приніс користь:
- писав до спектакля музику і відтворював її;
- грав призначену йому роль.
Також після 24 лютого 2022 року Орест Шарак був залучений у заході, де йому випала нагода читати одні й ті самі вірші українською, а потім польською мовою. А діти слухали обидві версії затамувавши подих. Цього не так просто досягти, зазначає актор, адже маленькі глядачі легко відволікаються, а щоб їх зацікавити, потрібно ледь не стояти на голові.
Перешкоди
Як це часто буває, на шляху театру і його акторів виникли перешкоди. Спочатку це була пандемія, потім війна в Україні. Коронавірус завадив (принаймні на деякий час) реалізувати грандіозний проєкт – триптих із великою сценографією; його планувалося грати у двох просторих приміщеннях. Туди хотіли запросити співаків з Ірану, Франції і Туреччини. Довелося розділитися на невеликі команди, робити моновистави і щось не настільки масштабне.
Ну а після 24 лютого 2022 року багатьом, зокрема й нашому герою, було не до культурних подій. Доводилося їздити на залізничний вокзал, щоб приймати біженців, шукати для них помешкання, купувати найнеобхідніші речі, розвозити по місту. Однак поступово вдалося повернутися й до творчості – організації вистав.
Проєкт “Пісні львівської вулиці”
Орест Шарак і Капела Тімінгеріу, співпрацюючи також із фондом “Калейдоскоп культур”, організували проєкт “Пісні львівської вулиці”, де за допомогою музичних композицій митці намагаються відтворити атмосферу видатного західноукраїнського міста. Історичне місто Лева, з його вулицями й провулками, кавярнями та барами, дивовижним чином переноситься прямо у Вроцлав.
Митці, зокрема пан Орест Шарак, стараються відновити втрачену традицію музичного кабаре. Серед того, що вони поширюють, важливе місце займають такі компоненти, як акторське виконання пісень і міський фольклор. Композиція кожного твору проєкту включає музичну драму, яка ґрунтується на наявності персонажів із різними характерами й атмосфері міської таємниці. Отак українець за походженням “привіз” Львів у Вроцлав!
Висловлювання Ореста Шарака
Орест Шарак створив враження мислячої людини та запам’ятався цікавими висловлюваннями і про театр, і про інші пов’язані з ним теми. Тому те, що він так вплинув на вроцлавський театр, зовсім не дивує. Зокрема, він відзначив, що після початку війни з Росією по-новому подивився на поляків, адже вони зробили так багато для біженців, яким навіть не було де переночувати. Мешканці сусідньої країни гостинно відкрили двері своїх помешкань, дозволивши користуватись власним майном і жертвуючи особистим простором. Але є ще дещо цікаве, про що сказав митець з України.
Про Вроцлав
Місто надзвичайно цікаве з погляду історії, вважає Орест Шарак. Також Вроцлав дуже влучно називають “містом зустрічей”, бо тут дуже комфортно спілкуватися і зустрічатися. Це свого роду спільна територія, де кожен може почувати себе наче вдома. Комфортно тут і тим, хто приїжджає з України, і, наприклад, гостям із заходу.
Про музику
Орест Шарак є мультиінструменталістом – може заграти і на сопілці, і на цимбалах. Хоча й не так, як це роблять віртуози, але на пристойному рівні. І також актор став створювати для вистав атмосферні мелодії, що вражають звуковою драматургією. Власне, це і є головна мета музичного супроводу – творити драму, яка підказує ідеї на акторські дії.
Про пошуки нової форми
Нерідко в артиста наступає момент, коли хочеться промовляти до глядача зовсім іншими методами.
“Ми голодні нової форми, але її немає”,
– каже актор вроцлавського театру. І хоча є хороші режисери, вони по-своєму оригінальні, проте все одно не створили нової форми. Тоді здається, що театр уже нецікавий, однак можна знайти хоча б нові властивості, нові інструменти. І тоді, коли це виходить, виявляється, що такі ідеї допомагають оживити театр.
